Студентський портал КСУ
Архідамова війна. Нікіїв мир.

Архідамова війна. Нікіїв мир.

1) До весни 431 р. до н.е. приготування до війни були закінчені. Військові дії розпочалися раптовим нападом фіванців (300 чоловік) на союзні Афінам Платеї, але фіванці були розбиті, а взяті в полон - страчені.

У відповідь через 80 днів на територію Аттики вторглося велике пелопоннеське військо (60 000 чол.) на чолі зі спартанським царем Архідамом, звідки і пішла назва першого періоду війни. Сільське населення Аттики втекло під захист міських укріплень. Спартанці розорювали і знищували Їхні поля і будинки, і це спричиняло невдоволення у населення Аттики. Щоб викликати ше більше недовір'я афінян до Перікла, спартанці вирішили не зачіпати його володінь. Але, дізнавшись про це, він заявив, шо дарує їх державі. Цим самим йому вдалося утримати афінян від наміру вступити у битву зі спартанцями, і Архідам залишив Аттику. У відповідь на вторгнення афінський флот (100 трієр, 1 тис. гоплітів і 400 лучників) здійснив рейд навколо Пелопоннесу, спустошуючи прибережні області. Крім того, афіняни здійснили дві каральні операції: з Егіни за співчуття спартанцям було вигнано місцеве населення і поселені афінські клерухи (тобто афінські колоністи).

2) 430 р. до н.е. Архідам знову проник в Аттику, пробувши там 1,5 місяця, знищив посіви і зруйнував всю сільськогосподарську територію. В цей час у Піреї, який побудував друг Перікла Гіпподам, а потім в Афінах спалахнула епідемія холери (чуми), завезена торговими кораблями з Єгипту чи Передньої Азії. У місті зібралося до 200 тис. чол., а загинуло ¼ боєздатної армії. Це підірвало моральну стійкість афінян, хоча Архідам вивів своє військо з Аттики, боячись поширення хвороби. Новий рейд навколо Пелопоннесу не привів до значних результатів, оскільки більше третини флоту теж загинуло від хвороби. Наслідком цих невдач було політичне падіння ПерІкла. Влітку 430 р. до н.е, він уперше за 15 років не був обраний на посаду стратега. Опо­зиція  почала  проти Перікла судовий процес, на якому він був зви­нувачений у розтраті громадських грошей і оштрафований на 50 талантів.

3) Взимку 430-429 рр. до н.е. становище афінян покращилося: вони взяли Потідеї і почали блокаду Коринфа. Наслідком цього було зняття звинувачення з Перікла, і він знову був обраний стратегом. Перікл восени 429 р. до н.е. захворів і помер. Помираючи, сказав: "Ви хвалите мене за те, шо здійснювали багато інших, але про найголовніше, що я зробив, не говорите нічого. За роки мого правління ні один афінянин не був страчений за моїм наказом". Навіть противники змушені буди визнати величезний авторитет Перікла, який базувався на всенародній любові.

У народних зборах авторитетом користувався Клеон, але він не був стратегом, і аристократ Нікій, який керував військовими діями, але був нерішучим, повільним І боязливим. Він продовжував військовий план Перікла, але був не в змозі вдихнути в нього політичний зміст. Таким чином, у афінян не залишилося ініціативного вождя.

4) 429 р. до н.е. афіняни не провели жодної військової операції. А Спарта почала облогу Платей і напала на афінський флот біля Навпакта (хоча невдало, але це було симптомом активізації спартанців на морі). 428 р. до н.е. був важким для Афін: спартанці вторглися в Аттику і почалося повстання на о. Лесбос. Під натиском Афін лесбосці капітулювали, лесбоські міста позбавлялися своєї автономії (за винятком Мітілени) і флоту.

Повстання на о.Лесбос відвернуло увагу афінян, і влітку 427 р. спартанці взяли м.Платеї, і розпочалося повстання на о. Керкіра. Події на Лесбосі і Керкірі були свідченням сепаратистських тенденцій в АфІнському морському союзі. Крім того, Пелопоннеська війна перетворювалася з військового конфлікту у загально-грецький соціально-політичний конфлікт (боротьба аристократів і демократів).

5) В цей час в Сицилії спалахнула міжусобна війна. Сиракузи в союзі з іншими полісами виступили проти іонійських міст (Катана, Леонтіна. Регій), два останніх з яких були союзниками Афін. 427 р. до н.е. в Сицилію була відправлена афінська ескадра (20 кораблів) на чолі зі стратегом Лахетом, який швидко досяг успіху за допомогою Мессани.

426 р. до н-е. афіняни відхилили спроби Спарти до мирних переговорів, і в 425 р. до н.е. спартанці вп'яте вторглися в Аттику. У відповідь Афіни направили в Сицилію ще 40 кораблів на чолі з енергійним Демосфеном, який висадився в МессеніЇ - країні частих виступів ілотів, і створив там укріплений форт. Отримавши повідомлення про це, спартанці вивели своє військо з Аттики і зайняли о.Сфактерія, який закривав вхід у Пілоську бухту. Але пелопоннеська ескадра була розбита, а спартанський гарнізон оточений.

Партія Нікія пропонувала розпочати переговори зі Спартою про мир. Але Клеон агітував за продовження військових дій, заявивши, шо візьме Сфактерію за 20 днів. Афіняни повірили йому і обрали стратегом. Вперше на таку посаду було обрано людину незнатного походження. Клеон виконав свою обіцянку і змусив спартанців здатися. Це підняло авторитет Афін, а взяті в полон спартанці стали запорукою невторгнення їхньої армії в Аттику.

6) 425/424 рр. до н.е. Клеон провів фінансову реформу: форос союзних міст було збільшено в два рази, що дало нові кошти для ведення війни; вводиться ейсфора - надзвичайний військовий податок; збільшена оплата геліастам (члени суду присяжних) з 2 до 3 ободів. Ці заходи викликали незадоволення афінян, але військові успіхи Клеона згладили протиріччя. Афіняни захопили 424 р. до н.е. Мегари, і це стало найвищою точкою успіху Афін у війні. У Клеона виникла думка вторгнутися в Беотію, де їх мали підтримати демократи. Але цього не сталося, і одна армія була розбита, а інша з втратами відступила в Аттику.

В цей час молодий спартанський полководець Брасид висунув блискучу ідею: відкрити новий фронт у Фракії і нанести удар по тилах АфІнської держави. Його загін з ілотів і найманців пройшов через всю Грецію і з'явився на півострові Халкідіка. Македонський цар Пердікка перейшов на сторону Спарти, і Брасид зайняв м. Амфіполь - опору афінського володарювання на півночі. Афінський стратег, майбутній історик ФукідІд, не зумів перешкодити переходу Брасида до Амфіполя, за що був вигнаний з Афін. Крім того, припинилася міжусобна війна на СицилІЇ і там стали вимагати, щоб афінський флот покинув острів. Все це змусило афінян розпочати переговори зі Спартою про укладення річного перемир'я.

Через рік Клеон наполіг на відновленні військових дій і зі своїм загоном відновив афінський контроль над рядом втрачених міст. Але біля Амфіполя був розбитий військами Брасида і загинув у битві, як і Брасид (422 р. до н.е.). Одночасна загибель військових лідерів відкрила шлях до початку мирних переговорів. Селянин в комедії Аристофана "Мир" говорив про смерть Клеона як про радість для греків.

Афіни були виснажені війною, і в них похитнулася віра в перемогу, а Спарта турбувалася за своїх полонених і до того ж виникли суперечки в Пелопоннеському союзі та закінчувався термін 30-літнього перемир'я з Аргосом. Навесні 421 р. до н.е. було укладено мир на 50 років, який за іменем його ініціатора було названо Нікієвим. Воюючі сторони поверталися до довоєнного становища: афіняни повинні були віддати Пілос і Керкіру, а спартанці - Амфіполь; всі полонені поверталися на батьківщину. Мир радісно зустріли жителі всіх воюючих держав.

Але державні протиріччя залишалися. Спарта лише вивела з Амфіполя свої війська, але місто залишилося незалежним. Афіни ж не спішили повертати Пілос і Керкіру. Союзники Спарти були незадоволені миром, оскільки економічна могутність Афін не була підірвана, а Коринф не міг змиритися з тим, що Потідея і Керкіра афінські. Це привело до утворення антиспартанської опозиції. Еліда, Мантінея і Коринф вступили в союз з ворогом Спарти Аргосом. У Спарті швидко зрозуміли згубність цього, і 420 р. до н.е. було відновлено союз з БеотІєю. Все це свідчило про те, шо компромісний Нікіїв мир не міг бути міцним, бо по суті не вирішував жодного суперечливого питання.

N PQ>

 

Попри незгоди у вирішальні моменти вони вміли об'єднуватися і давати нищівну відсіч загарбникам. Хоча перемога показала, як багато може дати об'єднання грецьких полісів, вона не усунула протиріч, а навпаки - посилила суперництво двох найсильніших грецьких держав - Афін і Спарти.

Але греко-перські війни відчутно вплинули на розвиток сфер життєдіяльності стародавніх греків, сприяли високому розквіту грецької цивілізації V-VІ ст. до н. е.

мv PQх держав пояснювався не стільки силою натиску північних варварів, скільки слабкістю їхньої внутрішньої структури. Достатньо було одним ударом знищити правлячу верхівку палацової держави, щоб уся складна споруда розпалася, як картковий будиночок.

 

Основна маса варварських племен, які брали участь у нападі, очевидно, не утрималася на захопленій ними території (спустошена країна не могла прогодувати таку кількість людей) і повернулася на північ. Лише дорійці залишилися в Пелопоннесі (Арголіда, Ахайя, Еліда, Лаконіка, Мессенія).


 

Украинская Баннерная Сеть