Органы влади

Функції

Спарта

Афіни

Відмінності та

Спільні риси

Народні збори

Апелла (греч. Apella), народне зібрання в Спарті, формально Апелла була найвищим органом влади, збиралася щомісячно, відала найважливішими державними справами (питаннями суду, зовнішньої політики і виборами посадовців); фактично вона могла затверджувати або відхиляти рішення герусії та ефорів, що пропонувалися нею. Обговорення питань в Апеллі не допускалося. Скликалася Апелла спочатку царями або герусією, пізніше ефорами. Рішення Апелли, яке герусия або цар вважали не добрим для держави, могло бути ними відмінено. Брали участь в Апеллі повноправні граждани-спартіати, що досягли 30 років, володіли земельним наділом і вносячі внески в сисситії. Збиралися на відкритому місці, всі стояли, голосували криком.

Правом внести законопроект користувалися лише члени Ради геронтів і ефори. Спартанська апелла збиралася нерегулярно, від випадку до випадку і за рішенням посадовців. На зборах не обговорювалися фінансові питання, не контролювалася діяльність магістратів, не розбиралися судові справи.

Головним і вирішальним органом влади в Афінах були „Народні збори”. На народні збори збиралися усі горожани, незалежно від їх майнового положення, які проживали в місті Афіни, Піреї, в Атиці, на інших територіях, що входили до складу Афінської держави (наприклад жителі островів). Жінки не мали права брати участь в політичному та суспільному житті.

Народні збори мали широкі права. Тут приймалися державні закони, затверджува-

лися акти проголошення війни і заключення миру, результати переговорів з іншими державами, ратифікувалися договори з ними. На народних зборах обиралися посадові особи, магістрати Афінської Держави,

обговорювалися звіти

після їх річного управління, вирішувалися справи по продовольчому забезпеченню міста,

контроль здачі в аренду держ. майна,

земель, рудників, затверджувалися найбільші заповіти. Воно здійснювало контроль за виховання юнаків, що готуються до отримання громадянських прав.

Відмінності:

Отже, мы бачимо те що у Афінах і у Спарті були адміністративні органи влади які були дещо схожі один на одного. Але й були відмінні риси між цими адміністративно правовими інституціями.

У Афінах кожен член народних зборів між внести свій законопроект на рогляд. У спарті це могли зробити виключно член ради геронтів та ефорів.

Ми бачимо, що на Народних зборах в Афінах на відміну від Народних зборів у Спарті кожне питання розглядалося та обговорювалося. У Апеллі Такого не відбувалося.

Рішення народніх зборів у Афінах не підлягало зміні, а в апеллі рішення, яке герусія або цар вважали не благополдучним для Спарти, могли змінити. Це свідчить Подібний порядок діяльності Народного зібрання створював для спартанської олігархії сприятливі можливості впливати на його роботу, направляти його діяльність в потрібне русло. Якщо в Афінах Народне зібрання було органом, що виражає не тільки формально, але і реально інтереси більшості афінського громадянства, то апелла захищала інтереси лише його верхівки.

На Народних зборах в Афінах всі члени при голосуванніі вели себе достатньо виважено, а у спартіатів збори відбувалися під безкінечним галасом.

Спільність:

Апелла у Спарті, як і Народні Збори в Афінах були формально найвищими законодавчими органами влади.

На Апеллі і на Народних Зборах у Афінах обиралися найвищі посадові особи.

Органы влади

Функції

Спарта

Афіни

Відмінності та

Спільні риси

Народні збори

Подібний порядок діяльності Народного зібрання створював для спартанської олігархії сприятливі можливості впливати на його роботу, направляти його діяльність в потрібне русло. Якщо в Афінах Народне зібрання було органом, що виражає не тільки формально, але і реально інтереси більшості афінського громадянства, то апелла захищала інтереси лише його верхівки.

Однїєю з найголовніших функцій Народних Зборів було затвердження бюджету, дарування прав гормадянства іноземцям, хоча це траплялося дуже рідко. Народні Збори виступали ні тільки в якості законодавчого органу своєї держави,

А й конролювало ситуацію в сферах управління и адміністрації.

Народні збори в Афінах збиралися у суворо визначеній термін: раз у 9 днів або 4 рази в 36 днів, а уся річна діяльність складалася з 10 циклів. Щоб упорядкувати роботу Народних зборів, на кожне з них віносились свої дуже важливі питання.

На Народних Зборах був прийнятий доволі демократичний порядок обговорення порядку денного. Виступити по обговорюваному питанню міг виступити кожен громадянин, однак не допускалося не пристойної поведінки на ораторській трибу-

ні. Кожен Афінський громадянин, незалежно від його майнового положення

мав право внести на обговорення проект закону котрий мін бути прийнятим на Народних Зборах.

Органы влади

Функції

Спарта

Афіни

Відмінності та

Спільні риси

Рада

500

Рада складалася з 500 чоловік, по 50 з кожних 10 афинських філ. Кожен член ради обирався за жеребом поміж кількох кандидатів, що виключало можливість підкупу або якогось впливу з правлячої верхівки.

Найголовнішими завданнями „Ради 500” була організація роботи Народніх Зборів та виконання функцій в перервах між засіданнями.

Перш за все готувався порядок денній засідань, обговорювалися проекті усіляких рішень, бюджет, питання забезпечення продуктами та військовим спорядженням, здійснювалася перевірка законності обрання посадових осб та їхніх розпоряджень. Рада слідкувала за будівництвом військових кораблів і будівництвом суспільних будівель.

Широке коло обговорюваних питань робив необхідним його щоденні засідання. Члени Ради отримували отримували заробітну платню у розмірі 5-6 оболотів, тобто у два рази більше ніж за відвідання Народних Зборів. „Рада 500” комплектувалася з усіх 4 класів Афінського громадянства. Члени Ради обиралися на 1 рік, повторне обрання дозволялось тільки через кілька років.

Отже „Рада 500” оновлювалася кожен рік заново.

Спарта

Афіни

Герусія

Вирішальну роль в державному управлінні Спарти відігравала колегія герунтів або по іншому герусія. До її складу фходило 30 членів.28 особи старші за 60 років (з грецької геронти – старшини). Геронти обиралися з спартанської аристократії та пожиттєво. Також входило 2 спартанські царі. (ці посади не залежили від віку) Герусія не підпорядковулась не одному з інших адміністративних органів. Ця рада існувала на ряду з Народними зборами, але не була підзвітна їм. Герусія також мала право відміняти рішення Народних зборів, якщо важала їх за якоюсь причиною не вірними. Якщо в Афінах Рада 500 була робочим органом, то вона підготавлювало її засідання і ухвалювало рішення, то у Спарті все навпаки. Усі рішення ухвалювала герусія лиш інколи виносячи їх на формальне затвердження апелли. Як повновландний орган державної влади, герусія фактично мала необежену владу. Засідання проводились щодня і управляла усіма справами: фінансовими, військовими, судовими.

Герусія могла виносити смертний вирок, виганяти з країни та лишати громадянських прав, проводити судові переслідування навіть царів, що входили до їх складу. Герусія приймала звіти у всемогутніх ефорів, коли вони закінчували термін посідання своїх посад. Фактично усі важелі управління державою знаходились у руках і контролем геронтів.

Спарта

Афіни

Колегія ефорів

Ефори обиралися терміном на один рік Капелою із усього складу спартіатів, а не з вузького кола спартанської аристократії, як геронти. Однак цього юредичного права не завжди дотримувалися. Звичаюною справою було обрання в ефори із знатних родів. Обрання ефорів, так як і геронтів, проходило в Спарті таким способом , який Арістотель називав «дитячим» Невелика колігія спеціальних виборців зачинялася у темному примішенні. Кандидатів на посаду геронта або ефора проводили повз цього примішення, а ті спартіати які були присутні на засіданні Апели, криком або мовчанням голосували за кожного з кондидатів. Сидячи в примішенні виборці фікували результати голосування і по закінченню затверджувалися на посади ті кондидати , схвалення яких була найгучнішим. Авжеш, за такого голосування можливі були найбільш вільні рішення., які могли бути використані олігархією в своїх цілях.Колегія ефорів мала вилеку владу. Аристотель порівнює владу спартанських ефорів з владою тиранів, єдиновласних правителів грецьких полісів в IV ст. до н.е. За ім'ям старшого ефора називався рік у Спарті, як у Афінах за ім'ям старшого архонта. Колегія ефорів вважалася незалежним органом від апелли та герусії. Ефори відповідали за стабільність спартанського законодавства і тому мали змогу контролювати усіх посадових осіб. З великою увагою контролювали діяльність спартанських царів. Саме ефори не повинні були допустити посилення царської влади і переростання спортанської олігархії в монархію. Згідно спартанських законів, ефори приймали клятву царів раз на місяць. Ця клятва була про те, що вони будуть дотримуватися чинного законодавства. Два ефори повинні були супроводжувати царів у воєнних походах. Вони не хотіли щоб між царями була згода в їх поглядах, оскільки ворожнеча між ними буде змушувати царів контролювати один одного. Ефори мали право піддавати царів під суд гурусії, могли вести переговори з послами інших держав, скликали засідання апелли і навіть герусії. Дуже важливою функцією ефорів був нагляд за вихованням – основ життя і поведінки спартіатів. Якщо вони знаходили якісь відступи, то притягали до дусодової відповідальності як посадових осіб, так і звичайних громадян. До компетенції ефорів входили функції конролю і верховного управління над періеками та багато численними іллотами. Ефори , як правило діяли спільно з геронтами, саме перед гурусією ефори піднімали судові переслідування, могли головувати на деяких засіданнях геронтів. Ефори вносили на затвердження апелли законопроекти, котрі вони узгоджували з геронтами. Це були органи спартанської олігархії, які керували усіми сторонами спартанського суспільства. Їх малочисельність створювала можливість підкупу геронтів., що мало місце в історії Спарти в V – IV ст. до н.е. Так, Аристотель повідомля, що ефорів «легко можно було підкупити, і в попередні часи такі факти подкупу нерідко траплялись». Зловживання владою з сторони ефорів та геронтів полегшувались також тим, що фактично вони були безконтрольні, звязані круговою порукою і їх неможливо було притягти до судової відповідальності.

Геліея

Одним з найважливіших органів афінської демократії був Суд присяжних – геліея. Вона була створена ще в часи Солона, на рубіжі VII – VI ст. до н.е. Роль геліеї в V – IV ст. до н.е. зросла, та її вплив в державному житті став доволі вискоким. Афінская геліея вибиралася в численості 6тис. Громадян, при тому до неї могли бути обрані обличчя не моложчі за 30 років, які мали вже деякий життєвий досвід і деякі знання, як правило, батьки сімейств. Член геліеї розприділялись по 10 палатам (дикастеріям) по 600 чоловік в кожній (500 чоловік розглядали справи, 100 чоловік важались запасними). Велику кількість членів всієї геліеї та окремих палат можливо пояснити такоюж великою кількістю судових справ в такому великому місті, як Афіни та стемлінням запобігти підкуп суд'їв (підкупити велику кількість суд'їв важко, до того ж афіняни розподіляли судові справи між палатами та по жребію). Геліея була вижчим судовим органом Афін і тому її компетенція була дуже широкою. Обиратися до геліеї можно було по декілька разів, що вило до накопиченню у геліастів досвіду проведення судових справ, повищювало їх професіоналізм, компетентніст рішень. Судові розгляди в геліеї проводились разом з відповідними магістрами. Архонт, стратег чи член якоїсь другої колегії приймав участь на засіданнях тої чи другої палати, проводив попереднє розслідування, що покращувало процедуру судового розгляду, вносило до неї необхидний порядок. Звинувачення та захист мали приватний характер. Позивач вносив заяво до магістрату і приводим до нього звинуваченого. Магістрат проводив попереднє розслідування, передавав справу до суду головував при його розгляді в відповідній палаті. Судовий процес основувався на принципі змагання. Після прийняття рішення звинувачений чи відпускався, чи підлягав покаранню: тюремному заключенню, конфискації майна, грошовому штрфу. Найбільш суровим був вирок про вигнання чи смертну кару. Добре розроблений судовий процесс, велика кількість судів робили афінську судову систему єфективним органом демократичного строю. Кожний громадянин Афін протягом свого життя незалежно від свого майнового положення міг стати членом геліеї і застосувати свої здібності в різних судових розглядах. Крім різних судовиг справ на геліею була покладена відповідальність щодо охорони всієї системи афінської демократії. Кожний афінський громадянин мав право виступити з заявою, що принятий Народними зборами закон суперечіть законодательству чи принятий з порушенням встановленого порядку. Так жалоба розглядалась відповідною палатою геліеї під представительством архонтов. Ще однією мірою демократичного строю була система постійнї та строгої звітності фактично усіх афінських посадових осіб. Кожний хто складав свою посаду повинен був звітувати перед Народними зборами чи перед Радою 500, чи перед спеціальною комісією. Така система звітності була необхідна осільки часта зміна посадових осіб могла призвести до невідповідальності.

Ареопаг

Ареопаг був органом аристократичним. Він скаладвся з декількох десятків членів ( можливо до 60 – 70 членів), кооптіруємих ( а не виборчих народом) головним чином з середи афінських аристократів пожиттєво. Вожді афінської демократії